За останні 30 років ми бачили чимало: картки замість грошей, долар по 30, кримінальні 90-ті, дві революції, тисячі реформ, безвіз та повномасштабну війну. І це якщо не вдаватись в подробиці. Західні ЗМІ не вірили, що актор, який зіграв президента в серіалі, стане ним і в житті. Та що там, не вірили й ми самі. Мабуть, тільки в Україні така подія може призвести до кращого, зайвий раз доводячи, що з європейського в нас є принаймні демократія. Найближчими роками легко не буде — про це говорить не тільки війна в країні, а й нестабільна політична ситуація у світі загалом. Щоб не повторювати помилок минулого, згадуємо історичні події, коли ми майже здобули незалежність, але щось пішло не за планом. Прощавай, Русе! Все почалося з Київської Русі. Вона проіснувала з 9 по 13 століття, об’єднавши землі від Чорного до Балтійського моря. У 882 році князь Олег вбив київських правителів Аскольда і Діра, щоб зробити Київ “матір'ю всіх городів руських” та захиститись від нападу скандинавських племен (варягів). Потім до влади приходили нащадки з династії Рюриковичів, імена яких нам добре відомі з уроків історії: Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий. У Святослава було троє синів, в них — ще більше нащадків, котрим з кожним поколінням все складніше було поділити між собою владу. Закінчилося все міжусобними війнами: київські землі розділили на маленькі шматочки, а монголо-татарські племена їх остаточно знищили. Україна перейшла в володіння Речі Посполитої, Московської держави й Хозарського каганату. Козацтво Наступні 300 років Лівобережна Україна знаходилась під впливом Москви, Правобережна — Польщі та Литви. В результаті національно-визвольної війни 1648-1657 років частина України отримала незалежність. Богдан Хмельницький заснував Військо Запорозьке і всіма силами намагався підтримувати здобуту державність (що було не так вже й просто в оточенні трьох агресивних сусідів, які не визнавали право на незалежність). Через те, що Україна була поділена між трьома різними державами, самі українці не повністю підтримували ідеї національного відродження. Вони так і не змогли знайти спільну мову, і в 1678 році Україну поділили по Дніпру. Але революційні роки не пройшли безслідно: гетьмани скасували кріпацтво, будували церкви, вводили демократію і давали селянам землі, які раніше належали польським міщанам. Чому ми не отримали незалежність у 1920-х У 1920-х роках Україна мала всі шанси зберегти свою незалежність та уникнути тяжкої участі Радянського Союзу. Цього разу роль тут відіграли нацисти. У 1917 році, після Лютневої революції, в ході якої було повалено монархію, українські етнічні землі отримали автономію у складі Російської імперії. В Україну прийшли більшовики, намагаючись звернути українців у комуністичну ідеологію. Якраз тоді на територію Української Народної Республіки зайшли нацисти (надворі була Перша світова), і більшовики тимчасово повернулись в Росію. Щоб убезпечити себе від війни, Україна, не маючи тоді сильної армії, зайняла нейтральну позицію. Центральна Рада підписала мирну угоду з німцями та австро-угорцями, згідно з якою зобов'язалася забезпечувати їжею німецьких солдатів. Через це країни Антанти відмовилися визнавати незалежність України, а "білі" монархісти з Англії та Франції мріяли відновити Російську імперію (з Україною у складі). Країни, які визнали Українську Народну Республіку, — Австро-Угорська імперія, Німеччина, Данія, Ватикан, Швеція, Італія — ​або програли війну, або не мали впливу на політичній арені. Коли скінчилась Перша світова, почався справжній хаос. Більшовики повернулися на територію України, де протистояли націоналістам та монархістам. Після державного перевороту в 1918 році Михайло Грушевський був знятий з посади голови Центральної Ради, а до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Уряд був занадто слабким, щоб чинити опір, — Центральна Рада не отримала підтримки ні у населення, ні у партій, мирно поступившись своєю владою. Вона складалася з активістів, у кожного з яких було своє бачення майбутнього України. Наприклад, Іван Франко був соціалістом і мріяв зробити з України аграрну державу. Націоналіст Микола Міхновський першим заговорив про утиски й визнав колоніальний статус України в Російській імперії. В'ячеслав Липинський був консерватором, який мріяв ввести спадкову монархію і зробити з України нову Британію. Скоропадського називають найбільш суперечливим правителем в історії України. Хтось називає його "маріонеткою" в руках нацистів, хтось — патріотом, який прийшов в тяжкі часи. Як би там не було, він повернув право земельної власності, встановив диктатуру і спробував зробити з України монархію. А коли побачив, що з цього нічого не вийде, сам відмовився від влади. Через договір України з Німеччиною селянам доводилося віддавати великі запаси пшениці, цукру та інших продуктів, що посилило протестні настрої. Додати до цього популістські гасла більшовиків — ось вам і крах Гетьманату. А що було на заході? У 1918-19 роках існувала й Західноукраїнська республіка, яка з'явилася після розпаду Австро-Угорщини. 22 січня 1919 року вона навіть об'єдналася з УНР, але вже через пів року була анексована Польщею. Якраз тоді польські націоналісти, заручившись підтримкою Антанти, намагалися відродити Річ Посполиту. Західноукраїнські землі розділили між Польщею та Чехословаччиною. Все інше увійшло до складу Радянського Союзу, і тоді шансів повернути незалежність вже не було. 30 років тому У кінці 1980-х в країнах Східного блоку почалися протести. До 1990 року Радянський Союз покинули Чехословаччина, Румунія, а потім Литва, Грузія, Естонія, Латвія, Молдова, Вірменія. Економіка СРСР переживала крах, люди втомилися від постійного дефіциту, перебудова не виправдала очікувань. Було ясно, що радянська ідеологія померла. Україна почала процес виходу з Радянського Союзу 16 липня 1990 року, прийнявши Декларацію про Державний суверенітет. Після провалу серпневого путчу — державного перевороту, після якого Горбачов відмовився від влади, — Україна проголосила незалежність. А що було далі, ми вже й самі добре знаємо.